За вчинення домашнього насильства, в Україні найчастіше карають штрафом, який нерідко сплачує сама жертва зі спільного сімейного бюджету. Найбільший показник має Тернопільська область – там, у поточному році, зі загальної кількості випадків насильства в сім’ї (в рамках адміністративного кодексу), 98,5 % кривдників були покарані саме штрафом і лише по відношенню до 1,5 % з них, було застосовано адміністративний арешт на 5 діб. Таку інформацію оприлюднили експерти Програми розвитку ООН під час семінару, що був присвячений питанням взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з питань попередження насильства в сім’ї. Семінар зібрав фахівців управлінь у справах сім’ї та молоді, служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб дільничних інспекторів міліції Харківської, Полтавської, Сумської та Чернігівської областей.

Катерина Левченко, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда - Україна» повідомила, що у Харківській області відсоток рішень щодо накладання штрафу становив 82,3, у місті Харків – 84,0 %, У Чернігівській області – 92,3 %, Полтавській – 77,7 %. На думку Катерини Левченко, саме такий підхід у виборі покарання за вчинення насильства в сім’ї, відбиває у людей бажання звертатись по допомогу до правоохоронних органів.
Представники міліції з усіх областей, що брали участь в роботі семінару, підтвердили, що така ситуація існує, адже рішення щодо виду покарання приймає суддя, на якого міліція не може мати ніякого впливу.
Також міліціонери звернули увагу на те, що неналежним чином поставлена співпраця з органами прокуратури, адже дуже мізерний відсоток, поданих міліціонерами захисних приписів, ухвалюються органами прокуратури.
Світлана Павлиш, експерт з питань запобігання насильству Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні (спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН), висловила припущення, що навіть застосування адміністративного арешту навряд чи вирішить проблему – на часі необхідність проходження кривдниками корекційних програм. До недавнього часу в Україні не було методик проведення психокорекції агресорів, і тому навіть наявні кризові центри практично не проводили таку роботу. За інформацією Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, на проходження таких програм було направлено 2 532 особи, з яких пройшли ці програми – лише 165 осіб.
Галина Жуковська, директор департаменту сімейної і ґендерної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, також звернула увагу на відсутність закладів, які могли б надати притулок особам, які постраждали або можуть постраждати від насильства в сім’ї. За словами директора департаменту, це та інші питання віднесені до першочергових у діяльності міністерства.
Водночас Галина Жуковська звернула увагу на необхідність саме профілактичної роботи, попередження насильства, а не лише боротьби з його проявами. Це, за словами Галини Жуковської, відноситься не лише до компетенції дільничних інспекторів міліції, а також і до компетенції управлінь у справах сім’ї та молоді, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Анатолій Шеломков, заступник начальника Управління громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області підтвердив, що дільничні інспектори здійснюють профілактичну роботу і лише за 8 місяців поточного року дільничними «профілактовано» 2 622 особи, що вчинили насильство в сім’ї, або створювали реальну загрозу його вчинення, з яких протягом поточного року взято на облік 1 594 особи.
  В той же час Анатолій Шеломков звернув увагу присутніх, що в системі дільничних інспекторів намітились невтішні тенденції. Зокрема, 73 % дільничних інспекторів міліції працюють в органах внутрішніх справ у середньому 5 років. Тому норма 3 000 мешканців на 1 дільничного дуже часто не витримується, і під відповідальність дільничного потрапляє до 5 тисяч мешканців. Це призводить до того, що дільничний перевантажений і не може якісно виконати свою роботу.
З іншого боку, за словами заступника начальника управління, міліціонери часто потрапляють у законодавчі колізії. Зокрема, якщо міліціонер прийшов на виклик людей, що у сусідів відбуваються події, які мають ознаки вчинення домашнього насильства, то міліціонер може лише сподіватись, що йому відчинять двері.
Тому що, якщо він навіть чує за дверима лайку, зламавши двері, він може бути притягнутий до відповідальності за незаконне проникнення до житла (стаття 162 Кримінального Кодексу), якщо учасники конфлікту примиряться. З іншого боку, якщо міліціонер піде, а за дверима станеться трагедія – дільничний може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці (стаття 135).
Так само у приватному секторі, якщо у будинку розгортається конфлікт, а у подвір’ї агресивний собака, то міліціонер може вистрелити у нього лише після того, коли той вкусить міліціонера.
Представники одразу декількох областей звернули увагу експертів на те, що центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надають соціальні послуги лише молоді (особам до 35 років), що значно звужує коло людей, які можуть розраховувати на допомогу.
Директор департаменту Мінсім’ї Галина Жуковська подякувала всім учасникам за висловлені побажання та зауваження та пообіцяла, що Міністерство опрацює всі пропозиції та ініціюватиме внесення змін до діючих нормативних актів.
Наприкінці семінару Світлана Павлиш, експерт Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС-ПРООН, зазначила, що семінар справдив очікування, адже відбулась відверта і конструктивна розмова, представники різних служб задіяних у попередженні насильства в сім’ї почули проблеми і потреби один одного, стали з більшим розумінням ставитись до потреб та можливостей інших. Це дає надію на те, що у подальшому взаємодія стане ефективнішою, адже від роботи кожного з учасників, залежать життя і добробут тисяч українських сімей.
Довідково:
Подібні регіональні семінари вже відбулись у Вінниці та Луцьку. Участь у їх роботі взяли представники відповідних служб Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької областей та міста Києва.
Заплановано проведення ще одного такого семінару у Автономній Республіці Крим, учасниками якого стануть фахівці Херсонської області, АР Крим, міст Сімферополь та Севастополь.
Для детальнішої інформації звертайтесь до Миколи Ябченка за тел.: (044) 569 40 75, mykola.yabchenko@undp.org.uaЦя електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , http://gender.undp.org.ua.
 

 В Головному управлінні державної служби відбулось обговорення проекту Стратегії державної кадрової політики, яка розрахована на період до 2020 року. Передбачається, що Стратегія дасть відповіді на сучасні виклики у сфері розвитку та використання людського потенціалу. Вперше подібний документ містить окремий розділ, що стосується ґендерної політики і учасники наради неодноразово наголошували на необхідності врахування ґендерних підходів в сучасному управлінні кадрами.



Тимофій Мотренко, керівник Головдержслужби, повідомив, що проект Стратегії розвитку державної кадрової політики отримав підтримку керівництва держави і Президент України дав доручення провести громадське обговорення проекту Стратегії, з тим, щоб до кінця жовтня прийняти остаточний документ, з врахуванням зауважень фахівців, науковців та громадськості.

Тимофій Мотренко зазначив, що текст проекту розроблявся робочою групою з 25 фахівців, водночас зрозуміло, що документ наразі є базовим і потребує доопрацювання за участі якомога ширшого кола експертів. Саме для цього на щорічну серпневу нараду зібрались понад 150 представників територіальних підрозділів Головдержслужби, науковці, члени ради керівників кадрових служб центральних органів виконавчої влади та представники громадськості.

Керівник Головдержслужби представив проект Стратегії  та окремо зупинився на кожному з розділів.

Зокрема, Тимофій Мотренко розповів, що невипадково 7-й розділ проекту Стратегії стосується ґендерної політики, адже ці підходи давно виправдали себе в європейських країнах. На думку Тимофія Мотренка, Україна не може залишатись осторонь світових тенденцій, оскільки забезпечення рівних прав чоловіків та жінок у сфері кадрової політики держави гармонізує цю сферу та створює нові можливості для самореалізації представників обох статей.

Олена Демченко, начальник Управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області, у своєму виступі також наголосила на необхідності врахування ґендерних підходів в сучасному управлінні кадрами. Окрім цього, Олена Демченко не виключила необхідність застосування позитивних заходів, таких як, наприклад, квотування для забезпечення рівного представництва жінок і чоловіків у політичних партіях та у державному управлінні.

Тамара Мельник, експерт Програми розвитку ООН, радник Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту, висловила цілу низку критичних зауважень щодо змісту проекту Стратегії. Також Тамара Мельник зазначила, що настав час виконувати взяті Україною міжнародні зобов’язання щодо застосування ґендерних підходів у сфері державного управління, тому розробка та подальша ефективна реалізація подібної Стратегії значно сприятиме вирішенню цілої низку проблемних питань у сфері ґендерної політики.

Оксана Овчарук, експерт "Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні" (спільного проекту Європейського Союзу та ПРООН), повідомила учасникам наради, що Програма розвитку ООН разом з Головдержслужбою вже наприкінці вересня розпочинає тренінги з підвищення рівня ґендерної обізнаності державних службовців.

Планується, що впродовж наступних 12 місяців понад 25 тисяч державних службовців пройдуть навчання на зазначених тренінгах у обласних центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Таким чином, на думку Оксани Овчарук, реалізація положень Стратегії державної кадрової політики у частині врахування ґендерних підходів розпочнеться ще до затвердження остаточного документу.

Нагадаємо, що обговорення проекту  стратегії триватиме ще 2 тижні, після чого будуть опрацьовані та враховані зауваження експертів, фахівців та громадськості.

Довідково:

В Україні станом на 1 січня 2008 року року нараховувалось близько 265 тисяч державних службовців. З них – 75,5 % жінок. Водночас на посадах І-ї та ІІ-ї категорії чоловіки займають 89 % та 75 % посад відповідно.

Станом на серпень 2010 року у Верховній Раді України 7,5 % жінок серед депутатів, у Кабінеті Міністрів жодної жінки на посаді міністра.

Для детальнішої інформації, звертайтесь до Миколи Ябченка за тел.: (044) 569 40 75, mykola.yabchenko@undp.org.ua
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , http://gender.undp.org.ua.
 

Максимум, що чекає на порушників домашнього спокою це адмінарешт, але тільки у трьох відсотках випадків. Найчастіше ж вони відбиваються штрафом. Такий висновок міститься у новому звіті правозахисників з Ла-Стради.

Статистичні дані про покарання для чоловіків-кривдників демонструють відсутність чіткої державної політики проти насильства у сім'ї, вважають у Ла-Страді. Правозахисник Олександр Сирота, у минулому представник міністра внутрішніх справ у Харківській, у коментарі Deutsche Welle зазначив, що міліція зазвичай не вважає повідомлення про побиття жінок чимось серйозним, тому не вдається до ефективного реагування. За його словами, міліція дуже часто взагалі не виїжджає на подібні виклики через їхній постійний характер. У Харківському головному управлінні міліції, де намагалися з цим розібратися, як каже Сирота, з'ясувалося, що найчастіше міліціонери з райвідділів залишають без реакції дзвінки з неблагонадійних родин.

Жінки та діти мають страх перед зверненням до міліції

Як каже правозахисник Олександр Сирота, торік в Україні зафіксовано понад 50 тисяч випадків насильства, але в офіційній статистиці МВС опинилася лише половина.

"В Україні щороку фіксується кілька тисяч випадків насильства: чоловіків відносно жінок, а також насильство проти дітей. Міліція реагує дуже кволо, як правило, якщо справа доходить до притягнення до адміністративної відповідальності, це вже людина, на яку вже багато разів скаржилися", - зазначає Сирота.

У багатьох випадках жінки не хочуть скаржитися через острах, побоюючись реакції кривдника. Правозахисник Сирота додає, ще особливо гнітючою є ситуація зі зверненнями дітей проти батьків. Вони майже не подають заяв до міліції і про випадки насильства у кращому випадку можуть дізнатися вчителі у школі. Тоді все залежатиме від того, як відреагує на скаргу місцевий дільничний.

Джерело : Німецька хвиля

Автор : Олександра Індюхова

Українки намагаються протистояти дискримінації за ознакою статі на робочому місці. Наприклад, коли догляд за дитиною гальмує кар’єру. Успішні приклади боротьби з цим явищем трапляються за кордоном, а не в Україні.

Історія українки Оксани Денисенко стала прикладом для найманих працівниць у Великій Британії. Газета The Daily Mail розповіла, що жінка виграла судовий процес у свого працедавця — інвестиційного банку Credit Suisse. Лондонський суд ухвалив: банк дискримінував її через те, що вона жінка.

Київський правозахисник Володимир Яворський у розмові з DW подібних успішних судових справ у самій Україні не пригадує. «Проблема гендерної дискримінації на робочому місці в Україні є досить поширеною. Про це свідчать дані численних досліджень», - зауважує соціолог Тамара Марценюк. Вона викладає так звані «гендерні курси» у Києво-Могилянській Академії. «На жаль, ми не лише не чуємо про успішні судові справи, пов’язані із проблемою дискримінації, нам взагалі відомо лише кілька випадків, коли жінки намагалися відстояти своє право на рівноправне ставлення», - каже голова «Жіночого консорціуму України» Марія Алексеєнко. На її погляд, це пов’язано з тим, що люди не визначають випадки дискримінації за статтю як такі, й не знають про можливості захистити себе у таких випадках.

«Однак самі жінки, які в першу чергу і є жертвами дискримінації, її не усвідомлюють. Зокрема, один з найбільш відомих типів дискримінації, це «скляна стеля» - коли жінки, які тривалий час працюють у певній компанії, не отримують просування по кар'єрній драбині через їхню стать. Як-от через те, що вони стануть матерями, народять дитину та будуть зайняті хатніми справами», - розповіла DW Т.Марценюк.

Догляд за дитиною – шлях до втрати роботи

Дещо подібне трапилось і з Денисенко. Вона прийшла працювати в Credit Suisse працювати в 2004 році й стала віце-президентом по Україні. Перед тим, як 2006 року піти в декрет, вона запропонувала кандидатуру українця Юрія, який мав обіймати її посаду на час декрету. Але після повернення на роботу виявилося, що жінка змушена ділити посаду з колегою. І наступного року українка потрапила під скорочення.

Суд у Лондоні з трудових питань ухвалив, що мала місце статева дискримінація. Адже Денисенко, що отримувала, як передбачено, шестизначну зарплату, була скорочена саме через свою вагітність.

«І за українським законодавством, особливо, якщо це держструктура, жінку чи чоловіка не можуть звільнити, якщо ті беруть відпустку з догляду за дитиною. Втім, приватні компанії часто це собі дозволяють, і це є пряма дискримінація за ознакою статі», - додає соціолог Тамара Марценюк.

Британське видання зазначає, що сума компенсації буде визначена пізніше, але Денисенко вимагає 13,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Марія Алексеєнко нагадує, що в Україні існує законодавчо закріплена заборона дискримінації за статевою ознакою (Конституція, Закон України про рівні права і можливості). «Наразі вдосконалюють законодавчі механізми щодо усунення гендерної дискримінації в галузі праці. Відповідну робочу групу було створено на базі Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики і праці», - ділиться голова «Жіночого консорціуму України».



Джерело : Німецька Хвиля

Автор : Ольга Веснянка
 

Організований відпочинок у Компаніївському таборі «Школа успіху» за фінансової підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження» припав до душі усім вихованцям, які змогли потрапити до табору.

Майже всі діти залишили свої відгуки у Книзі побажань, в яких ділилися своїми враженнями та висловлювали надію на те, що «Школа успіху» буде працювати кожного літа.

Чому так сподобалася юним компаніївцям «Школа успіху»? Тому що кожен вихованець зміг виявити свої творчі здібності, поділитися своїми захопленнями, навчитися працювати в групі та виробити в собі лідерські якості. Кожен день приносив дітям нові сюрпризи, тому 18 днів пролетіли швидко, сумно було прощатися з табором. Та на згадку кожна дитина понесла в рідну домівку теплі спогади, диски з фотографіями, публікації в ЗМІ і сподівання на зустріч у наступному році.

Та й батьки були задоволені, адже їм і працювалося спокійніше, бо вони були впевнені, що їхні діти доглянуті, змістовно проводять час. А вихователі «Школи успіху» впевнені, що подібний відпочинок у канікулярний період можна організувати в кожній місцевості.

Ми, дорослі, нерідко навіть не замислюємося над тим, як проводять дозвілля наші діти в канікулярний час.Та це не тому, що нам байдуже! Ні, зовсім ні! Просто ми дуже втомлюємося, намагаючись забезпечити родину, та й погодні умови лише посилюють втому. Тому нерідко наше піклування про дітей виявляється у тому, щоб дитина була ситою, одягненою не гірше інших, навчалася в престижній школі і могла отримати вищу освіту. На те, щоб поговорити з дитиною про її проблеми, друзів, часу не вистачає. Особливо це стосується дітей із сільської місцевості, адже в селі доводиться в літній період працювати зранку дотемна, дітей, чиї батьки працюють далеко від дому, дітей із багатодітних родин.

Добре, коли матеріальні статки родини дозволяють відправити дитину на відпочинок до табору, де вона зможе не лише відпочити, а й оздоровитися, розвинути творчі здібності. А головне – буде під наглядом професійних вихователів, вожатих. Та чи всім по кишені організувати такий відпочинок дитині? Звісно, ні. Малозабезпеченим, багатодітним родинам важко виділити із сімейного бюджету 2000-2500 грн., щоб оплатити путівку.

Позашкільні дитячі заклади влітку не працюють, керівники гуртків у відпустці. Ось і проводять канікулярний час діти, як прийдеться.

Можливо хтось думає, що діти в школі втомилися від уроків та організованого проведення позакласних заходів і влітку хочуть просто відпочити. Та чи так це? Може потрібно запитати про це самих дітей?

Можливо, слід переглянути програми гурткової роботи, графіки проведення занять у позашкільних закладах, і основне навантаження перенести на канікулярний час. А то наступить 1 вересня, і школа запрацює, і позашкільні заклади, а навантаження на дитину зросте. А кожній дитині хочеться не лише навчатися, а й займатися улюбленою справою.

Тож добре було б, щоб в канікулярний час інтенсивніше працювали позашкільні заклади. Можливо б тоді не довелося боротися з дитячою бездоглядністю.


Джерело : ГО "Взаємодія"

Автор : Олена Мірхайдарова